Не сьогодні, але недавно прочитав Дмитра Глуховського "Метро 2033"
Книга дуже вразила - не дивлячись на те, що місцями вона написана трошки наївно і часто здавалося, що головному герою років 14, хоча йому трохи за 20. Дуже сподобалось, як автор намагається пояснити те, як герою вдається вижити
Дуже і дуже достойна книга - відірватися дуже важко.
До речі, я її всю прочитав у метро
Тепер почав звертати більше уваги на тунелі, на гермоворота та на самі станції
Ще раніше таки дочитав Умберто Еко "Остров накануне"
Приведу анотацію:
В обманчиво простом повествовании о драматической судьбе молодого человека XVII столетия, о его скитаниях в Италии, Франции и Южных морях, внимательный читатель обнаружит и традиционную для Эко бесконечную гирлянду цитат, и новое обращение автора к вопросам, которые никогда не перестанут волновать человечество, — что есть Жизнь, что есть Смерть, что есть Любовь.
Книжка йшла мені дуже важко. Почав я її читати років 5 тому. А то і більше
У різні періоди часу повертався до неї і продовжував. Знаєте, є така література, яку читаєш і розумієш - оце так інтелект у автора! Це одна з тих книжок. Деякі моменти захоплювали. а деякі йшли дуже важко - дуже багато роздумів та філософії. Але я не жалкую ні про жодну хвилину, що витратив на цю книжку.
Зараз читаю Г.Л Олді "Ойкумена. Книга 1. Кукольник"
На жаль, в мене тільки перша книжка. Купив, щоб поставити автограф, ось тепер читаю
Колись Олді мені дуже не пішли. Починав з циклу "Бездна голодных глаз" - він мені здався фуфлом... Я і зараз так вважаю. Пізніше попалися дві книжки з назвою "Нам здесь жить". Я спробував прочитати, і теж вирішив, що це великий фуфел. Хоча цей роман вважається одним з найкращих у Олді. Не знаю, крім маячні я там нічого не побачив...
Після того я боявся брати цих авторів в руки. Недавно ось набрався хоробрості
І не жалкую. Більше того я вражений - Олді, виявляється, можуть писати не тільки фентезі, а і космічні опери. Таки розумні дядьки вони
Дуже розумні.
Книга розповідає про директора театру, з яким він гастролює по Галактиці. Однак це незвичайний театр. Актори в ньому так звані невропасти, які можуть контролювати моторні та вербальні функції інших людей, якщо ті дадуть на це троєкратну згоду. Вони грають спектаклі самими заказниками, їх клієнтами
У книжці ми прослідкуємо долю Лучано Борготти, директора театру, з самого дитинства... і будемо свідками неймовірних пригод, у які він потрапляв. Написано дуже легко і доступно. Рекомендую.
Буду купляти продовження.
